Не можу я писать, бо хмарами густими
сповита неба синь, бо сонця вже нема,
бо краплями дощу, блискучими, дрібними,
постійно, день у день, залита вікон тьма.
І сум гнітить мене, і сумно невимовно,
і хочеться іти, знайти незнаний шлях
туди, де вже весна, де пишно і чудовно
квітує білий сад, солодкий сіє пах.
Туди, де на полях шумить зелене жито,
де в барвний хоровод метелики летять,
де сонячним теплом ласкаво все сповите,
де втіха для життя – і щастя, й благодать!
Натальля Арсеньнева
Увосені
Я не магу пісаць, бо хмарамі густымі
спавіта неба сінь, бо сонца не відаць,
бо кроплямі дажджу, бліскучымі, малымі,
бясконца, дзень увесь, заліта шыбаў гладзь.
I сумна, сумна мне, і сумна невымоўна,
і хочацца ісьці, знайсьці нязнаны шлях
туды, дзе ўжо вясна, дзе пышна і чароўна
красуе белы сад, салодкі сее пах.
Дзе матылі мігцяць, яскравыя, бы краскі,
калышуцца й шумяць зялёныя жыта,
дзе шчодра, самахоць сплывае сонца ласка,
дзе цешыцца жыцьцём – і чар і любата!
ID:
858635
Рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата надходження: 20.12.2019 23:30:04
© дата внесення змiн: 27.12.2019 23:25:59
автор: Валерій Яковчук
Вкажіть причину вашої скарги
|
