ТОСКА
( з надзвичайним болем)
Прожила я в щасті й любові,
Живому ніколи зла не робила!..
Всіх я любила –
бідним підмогу давала таємно...
Завжди в глибокій вірі
молитва щира
до скінії священної ішла.
Завжди в глибокій вірі
квіти клала на вівтар.
В годину зловорожу
чому, чому, мій Боже,
чому не платиш тим же ти мені?
Перли давала
я на покров для Діви,
і слала співи
до зір, до неба, що мені всміхались.
В годину цю тривог,
чому, чому мій Бог,
ах, чому не платить тим же він мені?
(плаче)
Giacomo Puccini, Tosca: Atto 2, scene 5
TOSCA
(nel massimo dolore)
Vissi d'arte, vissi d'amore,
non feci mai male ad anima viva!...
Con man furtiva
quante miserie conobbi, aiutai...
Sempre con fe' sincera,
la mia preghiera
ai santi tabernacoli salì.
Sempre con fe' sincera
diedi fiori agli altar.
Nell'ora del dolore
perché, perché Signore,
perché me ne rimuneri così?
Diedi gioielli
della Madonna al manto,
e diedi il canto
agli astri, al ciel, che ne ridean più belli.
Nell'ora del dolor,
perché, perché Signor,
ah, perché me ne rimuneri così?
(singhiozzando)
