Я ходив колись цими вулицями, та не з тобою,
Мріялось, бувало, так затято, та не тобою,
Образи минали, мов зимовий вітер,
Слова дарували тепло наче квіти ...
У парку є місце чудове, чарівне,
Але ми з тобою тут не стояли,
І влітку буває неймовірно зимно,
І взимку враз руки гарячими стали ...
Я був собою, завжди собою,
А може тому пропускав повз очі,
Пропускав пісні, написані тобою,
Тепер шукаю в небі серед ночі ...
Ми не ходили разом цими вулицями,
Тому вони не наші,
Тому знову хмари на них насунулися,
Тому далекі видаються кращі ...
А якби ми з тобою їх розфарбували,
Ні у кого ні про що не питаючи ...
Подивись, якими вулиці стали, -
Жартували б літаючи ...
Чудова, добра лірика! Хай зустрічаються прекрасні долі 
Класні думки! 
