Вони тепер такі далекі
і вже лелеченьками не летять,
а може бачать тепер з неба,
або їм знову сумувать?
Не підведемо вас, Небесні,
з тої невидимої далини,
хоч закінчились ваші весни,
тепер небесні, не земні.
Може вам звідти озиватись,
сумно курличучи як журавлі,
дощем на землю проливатись
і вже летять дрібні краплі.
Бо ви завжди у занебессі
невидимі як янголи,
продовжують ще ваші весни
на землі рідні і близькі.
Вони вас пам’ятають завше
і у душі ви живете,
і Україну в занебессі
вже стрій небесний береже.
19.01.2020-20.02.2020
Картина із інтернету.
