Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Котигорошко: Перехрестя Гекати - ВІРШ

logo
Котигорошко: Перехрестя Гекати - ВІРШ
UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

  x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Немає нікого ;(...
Пошук

Перевірка розміру



honeypot

Перехрестя Гекати

ПЕРЕХРЕСТЯ ГЕКАТИ
Сидіти в кутку під стелею – капець, яка незручна і важка штука. Добре, що хатина хоч – дерев’яний зруб і колоди, навіть зсередини приміщення, оброблені погано, сукуваті та в них ще й вбиті якісь металеві гаки та скоби. Вчепитись, коротше, руками і впертись ногами є в що. Але ж важко – капець. Цікаво, а от ніндзя реально ото так сидіти можуть чи тільки у фільмах? Я не ніндзя… І, відповідно,  треба думати, що робити. Зооморф, сидячи у протилежному кутку, дивився на мене своїми банькатими очима. Цікаво, скільки їх у нього? Я бачу чотири, а насправді - хто зна, може, і більше. Впевнений лише в тому, що їх – парна кількість, бо тут скрізь і все кратне двом. Якими б вибухомозковими не були зооморфи чи антропоморфи, але в них завжди все кратне двом, я давно вже підмітив цю особливість. 
Тим часом павук (справді – павук?), задньою парою членистих кінцівок висмикнув з дупи (ох, не шарю я в анатомії зооморфів та і звичайних павуків – теж) нитку павутини і почав ліпити її до стелі у кутку. То, певне, на випадок, якщо я спробую збити його вниз… Розумне, бляха… 
Ноги і особливо руки підленько тремтять від напруги (все-таки я не ніндзя). Що робити, що робити?.. Тварюка, мабуть, таки отруйна та і кусається, точно, що боляче. Великий, розміром із середнього собаку, хоча траплялись мені й більші екземпляри, але тих бачив лише здалеку… Що ж робити? Може, знову спробувати перевернути кімнату? Куди? Назад? Тоді він миттєво стрибне на мене, не знаю, чи встигну відкотитись вбік… Вперед? О, ні-і-і-і…Ні-ні-ні, тоді я точно звалюсь йому в обійми. Може… Перевернути набік, вправо чи вліво? Хм-хм… Я ніколи не пробував перевертати простір набік. Теоретично це можливо, але… Досвіду в мене немає, тож краще було б потренуватись у якомусь більш спокійному мікросі. Що ж, тоді в мене залишається один вихід. Я подумки зітхнув (наступного разу знову починати все з самого початку), пальці рук пробіглись по колодах, наскільки могли пробігтися… А, ось воно: під безіменним лівої руки – гостра дразка. Я приречено скривився (знову ж подумки) і… З усієї дурі зафігачив ту дразку під нігтя (це про всяк випадок, підстраховка, якщо падіння не допоможе). ОМГ!!! ОМГ, блін, три рази!!! Руки і ноги смикнулись, я гепнувся з того кутка на підлогу, боляче вдарившись лобом і носом, і… прокинувся.
-	У-м-м-м… Ти що, знову з ліжка впав? – то сонно простогнала, звівшись на лікті, Наталка.
-	Так, люба, впав… Спи-спи… Я зараз…
-	М-м-м-м, не хочу без тебе… - вдавано-вередливо надула вона губи
Пасмочка волосся затуляли її сонні очі, майка сповзла з одного плеча… Так звабливо… Ех-х-х…
А під носом в мене було волого і на губах солоно – ніс був розбитий.
-	Спи, мала, - я ледь торкнувся губами оголеного Наталчиного плеча. Вона бухнулась на подушку і, майже миттєво, заснула.
«От же, бісова дівка, - подумки усміхнувся я, - Мені б оту здатність засинати так миттєво…»
Із дзеркала у ванній на мене дивився заспаними очима коротко стрижений середніх років чоловічина із розбитим носом та збитим лобом, ну, тобто – я. Середніх років? ХЗ, може, то я лещу собі? В скільки років починається середній вік? У скільки б не починався, але початок я таки прохлопав. Де я – на середині середнього віку чи наприкінці? Ну… Все залежить від того, скільки мені і, скільки я ще житиму. Другого я не знаю, а от з першим… Тра-ля-ля-ля-ля! Нічого не пам’ятаю! Геть усе забув! Паспорта не бачив!
Паспорт і дзеркало – то такі штуки, які псують настрій. Ну, дзеркало – ще так-сяк, бо я досить ще пристойненько виглядаю. А от па-а-а-аспорт… С…ка він, той паспорт…
Ручка в дверях ванної кімнати, рипнувши, вирвала мене з роздумів – Наталя, сонно човгаючи босими ступнями, йшла в туалет. Секунди три мовчки дивилась на мене спідлоба своїми очиськами ( як вона робить їх такими великими і гарними?), а потім:
-	Так і стоятимеш, дивитимешся?
-	Ну, так, чому б і ні? Ще й допоможу, попісь-піськаю, як дитинці, - усміхнувся я.
-	П-ф-ф-ф-ф… Зараз! От, що-небудь… Все, ану - марш звідси!
-	Слухаю і підкоряюсь, моя пані.
Щойно повернувшись, Наталка вляглась і знову миттєво заснула. Я повернувся на правий бік притиснувся до її гарячого тіла, обійняв і засунув ліву руку їй під майку – люблю засинати так, коли моя долоня в неї на животі. Атласна шкіра м’яко пестила пальці, губи ледь-ледь торкалися Наталчиного плеча. Смикнула плечем – лоскітно, певне. Не чіпатиму більше - нехай спить, їй вставати раніше – сніданок готувати.
Колись Наталка не вірила мені, ну, точніше, робила вигляд, що вірить, щоб мене не розстроювати. Слухала мене, мої розповіді, гіпотези, але – не вірила. Ну, добре, що хоч ставилась до того всього, як до фантазії, жарту, бо… Могла б і в дурку здати. Не вірила, аж поки… Аж поки ми не перетнулись із нею в одному зі снів. Умгу, так-так, у спільному, одному на двох сні. Потім, коли вранці я розповідав їй «ЇЇ» сон, вона дивилась на мене своїми округленими оливковими очима. 
Ну, правда, Наталя не може так, як я. Для неї відкрите лише одне Перехрестя. Це добре. Бо з того перехрестя потрапляєш у мікрос, населений переважно людьми, лише, коли-не-коли забреде якийсь антропоморф, ну, щось на кшталт Баби Яги. В "людських" мікросах теж дофігіще небезпек, але... Я не хотів би, щоб вона опинилася на Перехресті Гекати… 
Пощастило мені з Наталкою. Ну, хоча б із тим, що в дурку не здала. А могла б, мабуть… Як же ще ставитись до розповідей, що я уві сні мандрую по паралельних світах? 
Я їх називаю мікросами. А точки, звідки потрапляють до мікросів – Перехрестями. Це не щоночі. Є просто сон, а є – подорож в мікрос. Я не можу потрапити в мікрос самостійно. Не знаю, як це відбувається, не знаю, в який потраплю. ХЗ, може, мікросів і нескінченне число, я думаю, що, чисто теоретично, так і має бути, але я бував лише в кількох, не більше десятка.
Відрізнити мікрос від звичайного сну не так уже й важко. Не знаю, чи для всіх, для мене – так. Якщо ти засинаєш і потрапляєш у сон, в якому вже був, а, якщо ще й в той епізод, на якому сон закінчився минулого разу (насправді так буває ду-у-у-уже рідко), то знай – ти в мікросі. Уря!

Далі буде
 


ID:  866070
Рубрика: Проза
дата надходження: 26.02.2020 08:36:17
© дата внесення змiн: 18.04.2020 02:55:50
автор: Котигорошко

Мені подобається 4 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



back Попередній твір     Наступний твір forward
author   Перейти на сторінку автора
edit   Редагувати trash   Видалити    print Роздрукувати


 

В Обране додали: Svitlana_Belyakova
Прочитаний усіма відвідувачами (411)
В тому числі авторами сайту (12) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..




КОМЕНТАРІ

Яна Бім, 28.02.2020 - 01:36
то знай – ти в мікросі. Уря!

Щось новеньке від тебе теж на "Уря" smile

Гарно. Цікаво. І, як завжди, по-новому hi
 
Котигорошко відповів на коментар Яна Бім, 28.02.2020 - 08:57
Дякую, Яно smile Давненько не "бачились". Приємно, що завітала, приємно, що сподобалось icon_flower
 
Юлія Сніжна, 26.02.2020 - 11:06
Люблю фантастику читати wink Класно 12 Чекатиму продовження...
 
Котигорошко відповів на коментар Юлія Сніжна, 26.02.2020 - 11:38
Дякую, Сніжинко) Старатимусь smile Не люблю відсилання робити до свого, але... Якщо вже любите фантастику, то як щодо фентезі? В мене тут повість є, "Ільдіко" http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858263
 
Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:37
Чому люди так звертають увагу на помилки?? Якщо потрібно звертати на суть... граматика губиться, коли читаєш у голос. Яка різниця де стоїть кома. Які різні пріоритети у людей
 
Ulcus відповів на коментар Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:43
пам‘ятаєте «стратити не можна помилувати»? отже, є різниця. а щодо пріоритетів... так, у кожного свої. я люблю цього автора, тому хочу, щоб його твір був бездоганний, без жодної помилки. щоб не зважаючи на пріоритети, ніхто навіть не замислювався над його граматикою. до того ж, він сам мене про це просить. ще маєте запитання?
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 26.02.2020 - 11:02
я люблю цього автора
А я люблю цю коментаторку (тебе, себто)
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 03.03.2020 - 17:43
і де продовження? я все чекаю-чекаю... от відчуваю, що опублікуєш щось, а таки підводить мене передчуття?
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 03.03.2020 - 19:48
Пам'ятаєш, як раніше в кінці прозових творів я писав - Далі буде... можливо... колись...
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 03.03.2020 - 21:46
не тримай інтриги довго smile бо розлінуєшся
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 04.03.2020 - 09:04
Постараюсь smile
 
Котигорошко відповів на коментар Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:50
Та... Велика різниця smile Бачите, в друкованому творі все має бути досконалим або хоча б наближеним. Як прочитати правильно (особливо це стосується прози) знає лише автор. Для того й існує граматика, щоб правильно могли прочитати інші. Так що тут я з вами, Ладо, погодитись не можу smile
Казав Мікеланджело Буонаротті (знаєте такого?) - Не нехтуй дрібницями, бо саме від них залежить досконалість, а досконалість - це не дрібниця.
 
Ulcus, 26.02.2020 - 10:24
мене завжди дивувало, як фантасти вигадують ті світи? може, все просто - описують сни або галюцинації, викликані сам знаєш, чим smile фантастика сама по собі мені байдужа, але твоя манера - отака легка, трішки навіть поблажлива - супер! але граматика тут - жах! певне, навіть не перечитував. «спочатку», «що-небудь», ще там... про розділові знаки помовчу... тобі не забагато мене? wink головне - не ображайся. прозові об‘ємні твори без помилок просто нереально писати
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 26.02.2020 - 10:41
або галюцинації, викликані сам знаєш, чим
Нє-а, не знаю smile
Ти ж знаєш, що мені тебе ще й замало smile
Звичайно ж, не ображаюсь на критику, яка стосується граматики, пунктуації і т.п.
Манера, стилістика тобі ж подобається і мені приємно від того smile
Коли я вчився в школі, то був капець, яким грамотним хлопчиком. З того часу багато втратилось. То лише кажуть, що грамотність - то, як на велосипеді їздити - на все життя. Основний, базовий, необхідний для звичайного життя мінімум залишився, а дрібні, але важливі нюанси - улєтучілісь frown
Ну... "Припахувати" тебе правити я не можу. Знаю, що редагування - важка праця і капець, яка невдячна.
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 26.02.2020 - 12:51
описують сни або галюцинації, викликані сам знаєш, чим
Ну, от і що про нас люди подумають, коли побачать це?))) Особливо -
сам знаєш, чим
)))
Ще зацікавиться хтось - А про що то вони знають??? А чим то вони галюцинації викликають??? biggrin biggrin biggrin
А якщо серйозно, то... Ти ж розумієш, що фантастика для мене - лише інструмент, гарнір до основної страви, пюрешка до котлетки. А котлетка, вона, може, в кількох рядках, в одній сцені.
От попередня моя проза - "Ільдіко". Так, фентезі, але ж... Чи Єздигард його звали, чи - Коля-Вася-Петя... А її - чи Ільдіко, чи Юля-Таня-Катя... Хіба ж в іменах суть? Чи в локації? Нехай це не вигаданий Туран, а Львів, Франківськ, Маріуполь.
Фентезі - тло, інструмент, засіб вираження, передачі. Суть - людська драма, метання, переживання, пошуки себе чи когось, чи чогось.
P.S. Я, мабуть, перегнув трішки, так?) Людські драми - це Достоєвському ближче)))
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 26.02.2020 - 13:03
та хай собі думають, чужі думки - лише неважливі помилкові коми, а головне - суть, те що ми собі знаємо. потім напишу більше smile
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 26.02.2020 - 13:06
Ловлю на слові)
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 26.02.2020 - 16:28
щодо «Ільдіко»... пригадується мені, що ми щось у приваті обговорювали засоби в цьому творі, важливість деталей, описів народів, їхніх земель, звичаїв. ти писав, смакуючи саме деталі, а не розвиток подій чи особливості вдачі героїв. як на мене, то там яскравішою була оболонка, аніж внутрішнє наповнення. і в тому - шарм. тому про якого Колю-Васю-Петю ти кажеш? там сіль, головно, в тому, що то був Єздигард. і він ішов до своєї Ільдіко так, як жоден Вася не пішов би. у Васі, скажімо, ні терпіння, ні здихоти не вистачило б на 15 років блукань.
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 26.02.2020 - 18:55
Ну, так, із головним героєм Васею втрачаєтья шарм biggrin Ти права, але... Ми обговорювали з тобою і те, що твір задумувався заради однієї фрази.
Так, Ішов до Ільдіко, а прийшов до того, до чого прийшов. А до неї не дійшов, хоч і торкався.
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 27.02.2020 - 01:02
От не зовсім ти права… Вася… Та і з Васею можна таких «ділов» наворотити. Ок, слухай (читай, тобто). Вона – дружина мера якогось міста на Донбасі, на Луганщині. Він – молодий циган (ром, щоб політкоректніше). Роми осіли табором неподалік міста років 70 тому і заснували село. Хлопця звати Вася, на молдавський манір – ВасИлє (ну, бо роми ті – вихідці з Молдови). Коротше, всі діла між ними, любов, тралі-валі. Приспішники мера б’ють його до напівсмерті. Її (Сонею назвемо) десь за кордоном ховають (нехай, у Швейцарії). Він спочатку «бикує» у якійсь, ну, нехай вінницькій бригаді, потім вербується найманцем в Боснію. Балканські війни, тралі-валі, французький іноземний легіон. Два други з легіону – латиш якийсь і грузин, нехай – Гіві і… Урмас. Війна на Донбасі, ЛНР, ДНР. Він з друзями створює свій батальйон, який – ні за кого, така собі «третя сила». Захоплюють місто, ну, і далі там по сюжету…
От тобі і Вася…

P.S.А, там ще мер провокує перестрілку в ромському селі) І всіх потім прикопують в териконі... Пропустив)
 
Ulcus відповів на коментар Котигорошко, 27.02.2020 - 01:07
е, ні... то вже зовсім не те. не так сприймається. і сюжет набагато динамічніший wink
 
Котигорошко відповів на коментар Ulcus, 27.02.2020 - 01:14
Пффф...Не те Дві людини і їхнє кохання, все інше - завжди тло
 
Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:21
А це оповіді, нариси чи якась задумка на книгу?
19 21 22 - треба організувати живі зустрічі поетів в якихось містах.))
 
Котигорошко відповів на коментар Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:28
Коли починаю писати - ніколи ще не знаю, що з того вийде smile
 
Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:14
Де я... на середині середнього віку? - Дуже сподобалось friends
 
Котигорошко відповів на коментар Лада Квіткова, 26.02.2020 - 10:18
Дуже радий, що дуже сподобалось smile Завжди приємно бачити вас smile
 
Саша Чорнобіла, 26.02.2020 - 09:07
give_rose Цікаво, що ж буде далі. То он як це зветься - мікрос. Дякую.
 
Котигорошко відповів на коментар Саша Чорнобіла, 26.02.2020 - 09:21
Ну, назву я сам придумав) Що буде далі - то мені невідомо, а Вам - щира моя вдячність за візит і коментар, Сашо smile
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Новий
Enol: - неопалимий
Синонім до слова:  Новий
Под Сукно: - нетронутый
Синонім до слова:  гарна (не із словників)
Пантелій Любченко: - Замашна.
Синонім до слова:  Бутылка
ixeldino: - Пляхан, СкляЖка
Синонім до слова:  говорити
Svitlana_Belyakova: - базiкати
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ви
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Под Сукно: - ти
Синонім до слова:  аврора
Ти: - "древній грек")
Синонім до слова:  візаві
Leskiv: - Пречудово :12:
Синонім до слова:  візаві
Enol: - віч-на-віч на вічність
Знайти несловникові синоніми до слова:  візаві
Enol: -
Синонім до слова:  говорити
dashavsky: - патякати
Синонім до слова:  говорити
Пантелій Любченко: - вербалити
Синонім до слова:  аврора
Маргіз: - Мигавиця, кольорова мигавиця
Синонім до слова:  аврора
Юхниця Євген: - смолоскиподення
Синонім до слова:  аврора
Ніжинський: - пробудниця-зоряниця
Синонім до слова:  метал
Enol: - ну що - нічого?
Знайти несловникові синоніми до слова:  метал
Enol: - той, що музичний жанр
Знайти несловникові синоніми до слова:  аврора
Enol: - та, що іонізоване сяйво
x
Нові твори
Обрати твори за період: