Заплющ очі, я тобі розкажу про весну.
Ти її закарбуєш у пам’яті.
Ось промінчик світла обличчя торкнувсь.
І на вулиці свіжо, гарно так.
Ти не бачиш, не бачиш цієї краси…
Я тобі розкажу: зовсім близько крокують люди
І в кожного з них квітне любов у душі
Тож їм байдуже до тротуарного бруду.
Ти не бачиш, як грається листя,
Як дерева на мить ожива.
Я тобі розкажу як виблискує
Ранком на сонці росою зелена трава.
Ти не бачиш… Заплющ очі, я тобі розкажу про зорі,
Що впали із неба й загубились в блакитній імлі.
Вони як і інші не попадуть в історію
Але залишаться жити навіки у снах твоїх.
Ти не бачиш… Заплющ очі.
Я тобі розкажу про місяць, який посміхається
лиш у ночі розкриваючи палаючі жаром вуста
Це неначе казка, здавалось би,
Із наших мрій тепер наяву вироста.
Я тобі розкажу про навколишнє,
Як барвистими мітками все позначила земля.
Але в душі твоїй, як у великій кімнаті порожньо.
І нема чим її простір безмежний зайнять.
Заплющ очі…
Я тобі розкажу про весну…
