Подаруй мені пісню,
З романтичністю вірш,
Де кохання сягатиме неба…
З повноводністю кисню,
Щоб на серці не гірш
Враз ставало, бо в цім є потреба…
Поведи мене в гори,
Чи у ліс, чи у степ,
Де природи хвилюється серце…
Повітряне б’є море,
Простір весь без халеп,
Щоб душі заблищало озерце…
Покажи мені щастя,
З ним,- кохання палке
Оте справжнє, якого я варта,
Де земне те причастя,
Як коріння цупке
Та з чарівністю зіллєва кварта…
Зачаруй ніжним сплеском,
З танком,- сяйвом води,
Береги, у які воно б’ється…
З тим грайливим гротеском
Без турбот та біди,-
Все життя безтурботним здається…
Поверни мою долю
У щасливу ясну
Далечінь ту дитячу з промінням,
Дай колишню знов волю,
У дівоцтві весну,
Що розквітне разом з воскресінням…
Знаю – стану багата,
Тільки ти поведи,
Покажи, що давно геть гайнуло…
Може стану крилата,
Як знайду ті сліди
І поверну назад все, що було…
У словах, як в мережах:
Подаруй,- зачаруй,
Стану жити отим чароїтом…
Тож поставлю скрізь межі,
Написавши,- мандруй
Молодіжним привабливим світом…
12.04.2020р.
ID:
871704
Рубрика: Поезія, Міська (урбаністична) поезія
дата надходження: 12.04.2020 11:31:18
© дата внесення змiн: 12.04.2020 11:31:18
автор: Єгорова Олена Михайлівна
Вкажіть причину вашої скарги
|