Вона не боїться...
-----------------------------------------------------------
(По есе з інету)
~~~
Вона не боїться ні зморшок, не знати
чогось в цьому світі, чи перепитати.
Вона не боїться тонути щоночі
у снах чи безсонні; що викажуть очі
думки або мрії, їй байдуже навіть
що кажуть про неї. Її не цікавить.
О ні, не байдужа до світу та себе,
досвідчена стала, та знає що треба
для серця й душі. Не боїться поїсти,
не так щось зробити,
чи стати, чи сісти...
Навчилася бути з собою – собою,
невпевненості викидати сувої.
Не встигнути теж і не відповідати –
вона не боїться... Їй є що сказати.
Промовчати також уміння набула,
й забути про тих, хто про неї забули.
Та спати із тим, з ким ніяк не заснути,
і стати такою, що й годі забути –
вона не боїться. Та робить, що хоче,
про що серце просить уголос
й шепоче...
Вона почала не здаватись, а бути,
та стала такою, що й годі забути.
.
Леонид Жмурко
сборник СТЕКЛО, 2020 г.
