Знаменна мить передсвітання -
Згасає і тремтить зоря остання,
Завмерла ніч вже геть безсила,
Ще денні обриси туманить мла,
Та вже тріпочуть вранішнії крила
Й горланять півні сонні край села.
Заґелґотіли гуси, зраджуючи Рим,
Від ватр нічних заліг в долині дим,
Холодний вітер ночі втік ганебно,
А сонце променем пробило небо
Й тарує шлях в день через хмари.
З обіймів морфіністки і примари,
Володарки магічної пітьми і ночі,
Свідомість вивільняє сни пророчі.
Hічні загомоніли знову мовчуни,
Як день зустріти радяться вони.
Домашні тапки доторкнулись ніг,
На стіл дубовий чистий аркуш ліг -
Вже день настав, пора добро творить,
Минулого передсвітання згадуючи мить.
