ГРОЗОВИЦЯ
Ой грозилась грозовиця
Принесу я блискавицю,
Налякаю всіх людей,
Щоб боялись. Апогей
Блискавиці – шаровиця
І щоб вгамувати зло,
Полетіла у село.
В нім людей живе багато:
Стоять хата біля хати.
Люд побачив чорне небо
Знає, що робити треба:
Заховатися в свій дім
І закритися у нім,
Та й робить це дуже швид-ко,
Блискавиця дуже притка,
Може влізти в телевізор,
Бо ж антена із заліза,
Треба виключить його,
Щоб не трапилось чого.
Виключить мобтелефони –
Грозовиця ж у їх зоні!
Димарі, що проти неба,
Закривати також треба,
Бо влетіти шаровиця
В димар може. Розірветься
Та й наробить враз біди…
Тож від неї всього жди!
А в кімнату як влетить
На якусь там Божу мить –
Не чіпай її нічим,
Час секундами лічи,
Шаровиці не боятись,
А тихенько просуватись
До вікна... Його відкрить,
Протяг треба їй зробить,
По кімнаті політавши,
Вилетить вона назавше.
Можна вже закрить вікно –
Як нічого й не було.
Радо випити води –
Обійшлося ж без біди!
Розгрозилась грозовиця,
Понеслась де косовиця:
Розгримілась, розшумілась,
Розблищалась, роздощи-лась.
Люди в копи поховались –
Грозовиці не злякались!
Прилетіла шаровиця
Та й не зна, куди їй діться.
Полетіла до ставка –
Шваркнула – й була така!
Люди з кіп повилізали,
Коси в руки знову взяли,
Бо пішла від них гроза
А куди? – Бог її зна!
Грозовиця не страшна,
Бо дощем вона зійшла.
Дощик землю промочив
І навколо все полив.
Хмари з неба полетіли,
Сонце знову засвітило!
Юрій Ярема
