Я заквітчаною доро́гою
Йшла до тебе у літо палке́
Без страху́, але з засторогою:
Що кохання це нам принесе?
Чи промінням зігріє вра́нішнім,
Приголубить нас ніжним теплом,
Чи в зеніті спекотному ма́реві
Цю любов переплавить на тло…
А в спокійному вже надвечір’ї,
Коли сонце, награвшись, сіда,
В почуттях настає перемир’я,
Маячня вся кудись відліта.
Те, що бу́ло колись так важливо,
І без чого життя не життя,
Із реальності стало вже чтивом,
І читається без каяття…
Ніч запалює зорі яскраві,
Вони знають про нас геть усе,
Мигкотять з висоти величаво,
Все минуло й прийде́ щось нове́ …
16.06.20
Це правда, Катрусю, а коли оглядаєшся, розумієш, які ми були все ж таки щасливими, що не знали сучасних проблем! Отак все і пізнається у порівнянні... Щиро дякую за візит і реакцію. Гарного Вам літа і побільше позитиву
Сердечно дякую за візит та гарне побажання. Цим і живем, очікуванням доброго, але ми маємо усвідомлювати, що все добро - ми творимо самі, дай Боже, щоб це розуміли ще й можновладці
Ніч запалює зорі яскраві,
Вони знають про нас геть усе.
Миготять з висоти величаво,
Все минуло й прийде щось нове.
Натхнення Вам,дорога Галочко, щастя та кохання!
Щиро дякую, Валічко, у тепле літо щось потягло на лірику кохання... Тут між другим та третім стовпчиком ціле життя... Але то на здогадку читача Бажаю Вам також гарних вражень, почуттів і взаємної поваги у коханні. Окрема подяка за обране