Годі скиглити і нити!
Не міси ти це багно!
Годі плакати і скніти,
Ще й за тим, що вже давно!
Та журба, ну геть нікому!
Та й тобі, бо ще не мертвий.
Повертайся-но додому
І пристрель свій комплекс жертви.
Викинь всі вірші тужливі,
Пошматуй і все спали.
Ні! Насправді не важливі!
І живи, живи, живи!
Що посієш собі в душу,
Те і виросте туди
Все, що хочеш з місця зрушиш!
Піднімайся і іди!
