Є не зрозумілі мені речі,
що лунають часто з порожнечі.
і їх привабливі слова
голову крутять, як сова.
Я ж знать не знаю, а так хочу,
щоб сам не я, а хтось охоче
провів із поглядом святим
по тим усюдам - по старим.
І показав, що є у нас,
у цей прекрасний дивний час
давно відомі теплоти шляхи,
де сильно рве усім дахи.
Що можем, під вірності ідей,
на цьом шляху знайти "людей",
та за один приємний раз,
всяких набратися отих зараз.
Тут і думать вже не треба,
а жити просто як амеба.
щоб знов побачила вона,
всякої чудотворності сповна.
Наша, в космосі, Земля.
все дужче тянеться петля
і ключ в замку на повороті
і другий ключ на повороті.
Чекають!..
Бо ж все що є, то не моє,
а значить і не твоє,
тому мовчати будемо усі,
як равлик у ядерній росі.
