Ми їли ніч, як стиглі абрикоси –
По щоках бігли краплі нектарин.
Співав цвіркун у стиглому колоссі
І пах розлукою старий гіркий полин.
Схиляли абрикоси своє гілля:
Вродили рясно – важко підіймать…
Стелило килим різнотрав’ям зілля,
А я тебе боялась цілувать.
І повний місяць, білий, бач нестиглий,
Ховався в листі, тихо підглядав,
Як ти мене, мій ангел білокрилий,
Цілунками своїми пригощав.
На землю падали солодкі абрикоси,
Долоні пахли смаком стиглих див.
Омиті сонцем, скупані у росах –
Стояли двох … І кожен з нас любив…
