Десь звучить осінній ніжний вальс,
Душу ця мелодія торкає.
Літо проводжати прийшов час,
Осінь чемно літу натякає.
Літо озирнулось – вже пора,
Час прийшов, що треба відпочити.
Закінчилась з осінню вже гра,
Треба осінь все - таки впустити.
Вальс осінній був такий сумний,
Як же тут утримать свої сльози?
Ні! Він не осінній – золотий,
Сльози усе ж втримати не в змозі.
Закружляв у танці жовтий лист,
Та й для нього це гірка година,
Бо життя утратило весь зміст.
Міркувало літо так хвилину.
Ледве чути, вальс уже далеко,
Бездоріжжя, гори і ліси.
Треба йти, поки іще не смеркло,
Ще прийдуть бажані ці часи.