Давай підемо із Тобою. (переклад з Інна Рубан-Оленіч)
Давай підемо із Тобою,
Відкинувши одежі, голі
Під душ холодний
Надії й пристрасті палкої.
Тіла охолодити,
Заспокоїти душу,
Віддати нашу долю
В обійми душу.
Водичка прохолодна
Поллється нам на тіло,
Під струменями шкіра
Слизька і біла.
Ти доторкнись до неї,
Гарячими губами,
У струменів полоні
Залишимось рабами.
З очей сльоза, щока потім
За вушко легко потягни,
По шиї ніжно, мов вампір
Втікає вже земля з-під ніг.
Грудей ось горбики тугі,
І капельки на них, мов сік.
Чаклує ніжний язичок,
Ковзає легко на бочок.
По шкірі гладиш Ти повільно
Вдихаєм важко ми повітря.
І вниз, як ніби, по доріжці,
Розсунь, немов би крила, ніжки.
Губами шкіри доторкни,
І до тремтіння доведи.
Вже квіточка-бутон тремтить,
Вже стогону мені не зупинить,
Немов удар чи вибух, чи вулкан,
Кохання я проллю нектар.
Легенько, ніби в морі бриз,
Я поповзу тихенько вниз...
Щоби удвох в екстазі злитись,
І дійством цим насолодитись...
Я хочу тіло нахилити,
Й Тебе всередину впустити...
В храм насолоди і бажання,
Бурхливого оргазму є чекання.
Від поштовхів я пристрасних вмліваю,
Нікого ближчого не знаю.
В шалених вихорах фантазій,
Впадемо вниз в важливій фазі.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=797535