я досліджую кожен твій слід,
я ходжу за твоїми безтямними примхами.
коли ти бажаєш пташиних пісень кохання,
я марширую під барабани,
гримлячи на всі обладунки.
леді квітучих лук, хазяйко морського берега!
ти для забави кинула палицю ген за обрій,
щоб собака приніс. дорога туди відома:
веселка. звільни мене від ланцюга,
і я принесу, я ніде не дінуся. я – волоцюга.
як вільшанка чекає на літо,
аби сховатися в його розкішних барвах,
так я, потребуючи, виглядаю на тебе,
аби сховати своє обличчя в твоїх косах.
я, завше простий у смутку й сльозах,
– завше нестримний в покуті.
тоді я напружую світ, як струну,
шукаючи свого сприятливого вітру.
виплутай мене, бо я – мов повітряна куля
у в'язці повітряних куль на твоєму сумному ярмарку:
яскрава та весела безтурботна куля.
випусти, серце, якщо я тебе вже не радую –
я полечу, мов куля, й мов пес, що зірвався з прив'язі
rover, jethro tull
