Гарні, хоча і тужливі слова
Почув від вас, раптом, про кохання,
Але сива вже моя голова
І я тяжко встаю спозарання.
То ви казали явно не мені,
А хлопу, що завмер на світлині –
Він радів дощу, коли грім іде,
Який живе в цьому і донині.
Але я вам вдячний за теплоту
Нездійснених цілунків й обіймів –
Примусили вони згадати ту,
Яка втекла завдяки причині.
То як і чим же примусив грати,
Закохатися, таку панянку?
Хочете потрапити за грати
Душі моєї? Зніміть франку!
Дивне! Невже це був марення/сон?
Вітають світло за вікном гілки.
У сусідів сварка- все в унісон,
А в мене знову ниють гомілки.
14.11.2020
К.
