Воно на наших, не моїх руках
Нещадне вбивство, не скажу ні слова.
Дитячим сміхом у кошмарних снах
Мені приходить час від часу, знову.
Це результат подвійного гріха
Любові нам обом десь не хватило.
Тобі простить, того хто на ногах,
А не колінах, чом забракло сили?
Мені ж за те, що тихо мовчки я
Втекла за обрій іншими світами.
Було усе, та помилка моя
До скону буде ниткою між нами.
Хоч може ти, цих віршів не читав
Тоді хай світ усе запам‘ятає
Ти сам ножа мені до рук уклав
Під ним усе, усе живе щезає.
Дитячим сміхом у кошмарних снах,
Мені приходить час від часу знову.
Воно на наших, не моїх руках
Нещадне вбивство й ця остання сповідь.
