|
Завтра важливий день. Щось на кшталт зустрічі випускників через багато – багато років. Олексія поїдав неспокій і, якщо хочете, страх. Страх виявитися найгіршим. Але все по черзі …
Так, Всесвіт є багатомірним. Людина отримала можливість через доволі нескладні пристрої спілкуватися з собою ж у численних варіантах. Спочатку переписуватися. Потім стала можливою навіть короткочасна подорож у інший вимір.
На щастя, людина рідко схожа на себе саму. Великий відсоток найкращих найрозвинутіших світів відмовився від такого спілкування. Хтось зробив це з міркувань безпеки, хтось з міркувань непотрібності. Дійсно, навіщо озиратись назад?! Озиратись на гірший шлях? Для цього потрібні якісь мазохістичні нахили … Так склалося, що на заклик Олексія погодилися на зустріч лише його десять варіантів. Але навіть цих десяти варіантів було достатньо щоб пробудити неспокій потенційної меншовартості, недосконалості, недолугості. «Що, якщо я найгірший між ними?» Ця думка гризла безперервно.
І ось цей день настав. Олексій поставив собі за мету виявити момент початку відмінностей у кожному випадку. Для цього потрібно було поспілкуватися з кожним.
Одразу кидалося в очі, наскільки по різному вели себе оці різні Олексії. Впевнені успішні, очевидно, виставлялися на передній план, оголошували тости, жартували над новоприбулими. Ті, хто вважав себе гіршим (хоч, можливо, таким і не був) і мав намір «набратись чи позичити розуму», дистанціювався від надмірної активності. Хоч це звучало і дещо дивним – "набратися розуму у себе самого" …
Найближче розташувався Олексій Джинсові Штани … Назвемо його так. Вів себе стримано, але вигляд мав впевнений. Після недовгого спілкування стало зрозумілим, що суттєва зміна сталася ще у школі. Не даючи собі раду з точними науками, Джинсові Штани вирішив писати. Бестселерів, звичайно, на обрії не намічалося, але … Є читач, є гроші, є повага видавця. З особистим життя, як то кажуть, не склалося, але "творчі особистості не надто переживають через такі віражі долі" … Принаймні, він так вважав абсолютно відверто ...
По іншу руку найближче розташувався Олексій Посмішка На Все Лице. Тут все було найпростіше. Олексій її пам’ятав чудово, дівчинку з передостанньої парти. Усі соромилися, а вона на "свято армії" (чомусь так було прийнято) завжди дарувала саме йому подарунки. Це вражало. Вражала така сміливість … і трішки дивувала. У Олексія у той час голова вертілася завжди в інший бік. Інша справа – наш пан «Посмішка». Щось зрозумів, щось побачив? І, як виявляється, зовсім не шкодував. Щасливі діти, уважна дружина, спокійна праця … А … так … Ще будинок , газон, новеньке авто … Олексій щиро порадів своїй чудовій версії і рушив далі …
Що ж, наступним виявився варіант «Суцільний спокій». О, цей пан явно погодився на таку зустріч з якоюсь дослідницькою метою. Тут явно йшлося про певний період в університетському навчанні, коли замість наук про людину Олексій обрав науку про машини. Цей пан явно досліджував людей. Не переймаючись ні про що, не співпереживаючи …. Так, йому було цікаво. Так, йому було важливо. Ці усі емоції не виходили за межі наукового інтересу. Зовсім не дивно, що його покинула дружина. Уявіть собі: він її постійно досліджував. Більше того, описував потім прожите та протестоване у наукових журналах. Ні, краще вже спілкуватися зі штучним розумом. Олексій гучно видихнув. У цьому розмаїтті він явно почав почувати себе впевнено ….
Вишуканий чудовий костюм, спокійні очі, міцна рука … Назвемо, мабуть, нового співбесідника «Міцною Рукою». Це мабуть почалося ще з часів, коли Олексій серйозно займався спортом. Якийсь п’яненький молодик намагався приставати у автобусі до пасажирів. Він пам’ятав лише, що викинув його з автобуса аж надто сильно. Коли автобус рушив, чоловік залишився лежати на землі. Ця подія могла мати наслідком кілька варіантів... Вийти і спробувати допомогти? Вважати себе героєм? Відчути відразу до застосування не розуму, а фізичної сили? У випадку Олексія сталося третє. У випадку Міцної Руки – тривала армія, війна, знову війна. Зрештою, зараз бажання служити пропало. Але мав … величезну потребу у спілкуванні просто з хорошими, хоч переважно чужими людьми. А тут … важко сказати: чужими чи не чужими …
Отже, наступна версія. Зовсім, зовсім близька … Ах, так … Одружений з … Ніколи б не подумав. Навіть би не припустив … І що … Все чудово? Ідемо далі ...
Пан «Задумливі окуляри» просто вразив … Як, виявляється, якщо цю теорію дописати, можливе неймовірне наукове визнання ….
Лише один з Олексіїв навіть не намагався спілкуватись. Він просто кожному шепотів на вухо, чого їм у жодному випадку не варто робити у майбутньому. Як виявилось, він був найпізнішим серед них.
Ну що ж робити? Уперед. Більшість з цих ситуацій все ще можна поправити, дещо можна переосмислити ...
Олексія розбудив гудок телефону. Так, це був всього лиш сон. Але сон, у якому промайнуло життя, привіталося і попросило більше старатися ….
ID:
901408
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 15.01.2021 18:40:33
© дата внесення змiн: 15.01.2021 21:36:48
автор: Дружня рука
Вкажіть причину вашої скарги
|
ви б це зробили з гумором ... я навіть собі уявив ... дякую 
