Ти є - й Тебе немає…
Хіба ж так може бути?
І чи можливо це збагнути ?
Те - де проходить ота грань,
Єства, бажань і сподівань,
Де дотик є душі - не тіла,
Де свічка ще не догоріла,
Яка дарує диво-час,
Який без меж єднає нас…
Немає відстаней, ні часу
Відкинемо ту сіру масу
Нікчемних, непотрібних дій,
Бо час цей наш – не тільки свій…
Слова, слова… Та не сказати
І неможливо передати
Оту безмежність крил душі,
Яка лягає у вірші.
Прості римовані рядки,
Як дотик теплої руки,
Мов плескіт тихих хвиль на морі,
Де засинають ранком зорі…
Нам небо шле
Свій добрий знак,
Тим двом серцям,
Що б’ються в такт…
17.01.2021 р.