Цей дуб живий, він тільки спить,
міцне гілля снігами вкрите
і небо хмарами розшите
О, зупинися щастя мить.
Ще річка скована в льоди,
та вже в передчутті свободи
І голос повний насолоди
грака - провісника весни.
Паде сніжинка, як сльоза
сльоза зими, що бій програла
як жінка, що нелюба стала
весні вступилася вона.
О, зупинися щастя мить!
Як я люблю цю ранню ве́сну
природу втішену й воскреслу
аж серце з щастя защемить.
Так буде завжди, поки світ
зима зустрінеться з весною
і я з незримою журбою
тобі передаю привіт.