Ось і ще один оберт довкола проліта мов комета хвостата.
І кружляє планета у танці на орбіті своїй крилатій.
Метушиться мільярдами років, "спотикається" через каміння
І летить у простори широкі не шукаючи благОсловіння.
Від ударів по "тілу" пекельних розлітаються нАвкруж шматки,
Залишаються рани смертельні, залатати не в силу які.
На осколках загострені піки ріжуть світу гладке полотно
Там матерія часу і прОстору затріщала по швах вже давно.
Ще мільйони років мандрувати оглядаючись крізь покоління,
Та назад уже марно вертатись - бо чекають лиш тихі сумління.
Лиш бентежні і марні надії, не судилося котрим здійснитись,
І поламані сонячні мрії почали поміж пилу губитись.
В забутті чорних дір потонули перспективи того майбуття,
Горизонти подій перетнувшим вже не буде назад вороття.
Загубились у морі бездоннім між обломків погаслих планет
Всі надії людські й сподівання мов хвости пролітавших комет.
