Ти, що проламуєш лід каблуком без знання глибини,
ти, що втопаєш у ній по коліно чи й тім'я,
глянь, твоя вулиця днесь покривається пір'ям,
нині ця вулиця бачить різдвяні сни.
Ти, що закутався у недешеве хутро́,
з думкою, що не купив ковбаси чи ялинки,
мчиш повз фіякри, люди і коні до ринку
в надії купити усе це ще перед Різдвом...
Ти, що проходиш повз юрмиська жебраків,
які навіть взимку п'ють "рево" на меморіалах
і солодко домом зовуть стрихи та підвали...
Ти, що проламуєш кригу міську каблуком,
глянь на дівчисько з обвугленим сірником.
Ти, що людним провулком щойно пробіг,
глянь на дівчатко, що спить, примерзле у сніг…
