Десь плив туман над річкою до краю,
А ясні зорі падали в пітьму,
Скажи мені чому тоді...? Чому...?
Промовив ти єдине те:" Кохаю!"
Наче заграва в небі зайнялась,
То місяць зашарівся до нестями,
Стояло те"Кохаю" поміж нами.
Як я тобі у вірності клялась.
Навколо тиша слухала слова,
Природа прислухалась, чи правдиво,
В серцях у нас народжувалось диво
І кругом йшла від нього голова.
Неначе казка - ця вода й ліси,
Старі дуби стояли мов солдати,
Їх було важко чимось здивувати:
Все завмирало від кохання і краси.
Галина Грицина.
