Ми були один для одного створені,
Ми пізнали цей світ до народження,
Ми ходили стежками не протореними,
Ми кохалися серед зірок в просторі.
Вічність кликала нас нездоланністю,
Вічність в душі нам сіяла мрії,
Вічність дихала в спину радістю,
І гасила останні надії…
Я тримав твої руки впевнено,
Я любов виміряв океанами,
Я пустельному вітру ревному
Не давав занести оазиси.
Ти ж покликала бурі прадавнії,
Вони знищили храми підступом,
Замели піском душі грішнії,
На спочинок поклали вічність…
