Із щоденника.
Вміст цукру 3,0 д/dm
Той день видався сонячним, але дуже вітряним. Море загрозливо шкірило блискучі зуби і голосно шепотіло щось на кшталт " ссссссстрррииииивай!", "ссссссстрррииииивай!"...
Пляж ополудні був порожній. Лише білі допитливі мартини - чайки такі - склали мені компанію, перелітаючи-перебігаючи з місця на місце по на диво теплому піску.
Пляшка, яку раптом вода викотила на берег, була із темного скла, закоркована міцно загартованим солоною водою корком.
У голові - попри поважний вік - почали зринати мимохіть сюжети прочитаних у юності пригодницьких романів. А раптом?.. Раптом це важливе послання од загиблого сто літ тому невідомо де невідомо якого корабля? Карта скарбів? Шлях до незвіданих земель?
Пляшка не була старовинною і, швидше за все, потрапила в море з волі якогось безвідповідального туриста напідпитку - це було зрозуміло з першого погляду.
Втім... Дива хочеться навіть тоді, коли давно перестав вірити у дива. А крізь мутне скло пляшки проглядався згорток...
Пригода заграла новими барвами.
Дістати корок із пляшки-мандрівниці було завданням з непростих - це вам не шампусік новорічний із підвиду " одєсське ігрісте"
Спостережливі мартини ходили довкола нас - мене і пляшки - поволі звужуючи кільце, наче також у юності начиталися пригодницької літератури.
Нарешті корок - розтерзаний і подрібнений гострим уламком мушлі - мартини зичити дзьоби відмовилися, зрадники, - покинув тіло змордованої пляшки. Настав хвилюючий момент: крізь вузьке скляне горлечко на світ божий народився згорточок... Сувій? Шмат пергаменту? Глиняна табличка із неймовірними значками клинопису? Шумерське послання нащадкам? Космічна голограма із хімічними формулами усіх відомих амінокислот та 3D проекція коду ДНК сапієнсів? Невідома версія " Отче наш?"
Згорток був мокрим, липким, склеєним місцями і нагадував використаний і зіжмаканий носовичок. Втім, око, що перебачило у цьому житті багатенько, ідентифікувало мокрий артефакт досить швидко. Той, хто вирішив скористатися звичайною пляшкою для комунікації із Всесвітом, використав паперову золочену наліпку од тієї ж пляшки...
Позолота та букви де-не-де вже постиралися, текст, що був надряпаний поверх фабричних ієрогліфів кульковою ручкою, також суттєво постраждав. Однак, окремі фрагменти усе ж можна було прочитати. Тремтячими руками дослідника я розгорнула сувій, нетерплячі мартини заглядали мені через плече. Сонце сяяло, хвилі незмінно накочувалися на берег, але ми того не помічали - перед нами розгорталася драма.
" КАЛЬВАДОС, бренді плодовий" - золотіли великі букви у верхній частині послання. Далі - нечіткими розмитими карлючками -
ЛЄРА, Я ТЕБЕ КОХАЮ!
Пляма. Дірка. Затерто.
Вміст цукру 3,0 д/dm3
Стерто.
ХОЧУ ТЕБЕ, ЛЄРКА, ЛЯРВО ТИ СОЛОДКА
Пляма. Дірка.
ТВІЙ ЗАДОК... стерто
0,5Le об'єм
ПОБАЧУ ЩЕ РАЗ стерто ВОЛОДЬКА ЛОХ
Калорійність 100 грн продукту - 995kJ (234 кКал)
ЛЄРКА пляма
ДАВАЙ ДЕ ЗАВЖДИ БО ЗДОХНУ
А ЯКЩО НІ ПРОЩАЙ
І - останні букви, які вдалося розібрати на шматку вологого послання:
Спожити до дати, вказаної на пляшці
На жаль, дату морська вода не пошкодувала - злизала, тому нам із розчарованими мартинами залишилось лише здогадуватися і робити припущення.
На всяк випадок я все-таки запитала у пташок:
- Серед вас є Лєра?
Мартини вже зрозуміли, що нічого їстівного тут немає, тому повідвертали дзьоби і пробували ковтати шматки розтерзаного корка. Хтозна - може вони - шматки - ще пахли КАЛЬВАДОсом?
Кожна пригода прагне логічного завершення. А надто - якщо читач балуваний хепі - ендами, які притаманні пригодницьким романам з посланнями у пляшках...
Жаль, завершення цієї морської пригоди невиразне і розмите.
Тому - уже вечоріє - мені пора. Адже у осінньому приморському і майже мертвому після літа курортному містечку відчинять на кілька годин продуктовий магазинчик. Коло двох порожніх вуличних столиків ошивається якийсь сухоребрий останній турист Володька. А як звати продавчиню - я й не запитала. Чи не Лєра? Піду поцікавлюсь.
А ще - здається, там є кальвадос.
Мартини залишаються чекати.
Я обіцяла, що завтра їм усе розповім.
