Красуня чарівна – зима білолиця –
Підкорює величчю, хоч і сувора.
Свавільний, такий запальний має норов
Майстриня чудова – льодова цариця.
У грудні ще діє вона нерішуче:
Лінуючись, снігом присипле дороги,
Морозцем прихід свій проявить потроху.
Та все ж хуртовини грядуть неминучі.
Із січнем почнуться розваги дитячі,
Не стане завадою холод зимовий.
Радіти сама господиня готова,
Даруючи сонячні промені вдячно.
Невдовзі згадає зима і про бурі,
Що ледве свого дочекалися часу.
На вікнах різьбить візерунки - прикраси,
А небу дісталися хмари похмурі.
Тріскучим морозом відзначиться лютий,
Привівши, як треба, вітри, заметілі –
То друзі найкращі, для лютого милі,
Та ними чомусь невдоволені люди…
Лишивши на згадку нам казку зимову
І вразивши вкотре своїми дивами,
Зима відпочине десь там, за морями,
Щоб всіх через рік зачаровувать знову.
