Сова (казка про колобка частина3)
У дуплі на осокорі Сова проживала,
Цілий ранок у коморі вона прибирала.
Рахувала баночки , складала торбинки-
І не мала цілий день вільної хвилинки.
Розвішала на гачки в'язки печеричок,
І до чаю різнотрав'я насушених гілочок.
Є варення із малини ,кілька баночок шипшини,
У мішку стоять горіхи ,в пляшці масло з обліпихи,
Сушиться в пучках калина і ,ще свіжа, горобина.
Все тут не порахувати ,тут аптека ,а не хата.
Цілу зиму Сова в лісі усіх лікувала,
І тому все так старанно з літа готувала.
Ось і вечір наступив, пора на роботу,
Начепила рюкзака ,залізла у чоботи,
Виглянула із дупла, зібралась летіти
І тут крила від подиву почали німіти-
У траві, поміж ожини, котилося диво,
Підстрибуючи співало весело й сміливо.
-Лісу рідний !Що то є? Засип мене шишками!
А ні пташка, Ні тварина по стежині рискає!
Може то маленьке сонце тільки народилося,
Впало з неба і у нас в лісі заблудилося?
-Ну на сонце я похожий-такий же жовтенький
Тільки не гарячий я і зовсім маленький.
Я веселий колобок ,зліплений із тіста,
Утікаю із села і кочусь до міста.