Недописані, заколисані,
Не пробуджені, не відроджені,
Хитрі лисами, гострі списами...
Все дарма, висять непогоджені.
Такі вчасні в своїй невчасності,
Такі кислі, що аж солонії,
Не лояльні для лав сучасності,
У епоху цю пост-іронії.
В біль досказані необачністю,
У рулетці в набій не втраплені,
Що наступну гру запартачать всю
Тому, хто не піт зронить краплями...
Протиріччями неминучими,
Канонічно мруть під цензурою,
Бо живими — раз, два — живучими,
Не заразними конь'юктурою.
Що ті задуми водоспадами?!..
Те важливе, проте незможене...
В цілі — чергами, в суть — тирадами —
Так собою і переможене.