Тату, закрий ноутбук,
Не варто дивитись, як дім наш руйнують зухвало.
Цеглинки, які ти дбайливо складав, розметало.
Лишились руїни та брухт.
Мамо, не слухай новин.
Ті зграї ракет, що летять з колись рідного краю,
Дирявлять країну, уносять знайомих до раю
Без поминок, без домовин.
Брате, нема вороття.
Полишимо попіл, уламки і мляву надію.
Ти знаєш, весна - це єдине, чому ще радію.
Та як віднайти прийняття?
Любі, як гірко, що вам
Доводиться жити без жодних гарантій і дому,
Бороти щодня свої болі, і відчай, і втому,
Чужим догоджати містам.
Любі, тримайтесь чимдуж,
Сумуйте і плачте, коли вам болить і нестерпно.
Діліться чим є. І, може, десь ближче до серпня
Про радісне щось напишу.