Не до поезії... якось не до віршів...
Біда в країні, біль у наших душах.
До нас у дім прийшов страшнезний звір
Й від нього дім свій ми спасати мусим.
Уп'явсь зубами він і лапами вчепивсь,
Налились кров'ю сатанинські очі...
Він хоче щоб ми впали, щоб здались,
Щоб все йому віддали дуже хоче.
Та ми з молитвою й зі зброєю в руках
Всі разом згуртувалися до бою,
По лапах б'ємо, б'ємо по зубах
І дім свій закриваємо собою...
І нам болить за кожного хто впав,
Хто кров'ю захищав свою родину,
За тих дітей, що звір страшний забрав,
За всіх хто зліг у братськую могилу...
Ні, ти не зможеш подолати нас,
Тобі заб'ють у серце ще кілок з осини...
Бо саме зараз і настав той час,
Щоб назавжди прогнати нечисть з України.
Допоможи нам, Боже! Захисти!
Дай сили відстояти свою волю.
Ми твої діти й лиш твої раби...
Благослови на бій... і на щасливу долю.
21.03.22