_UU_UU_UU//_UU_UU_U;
День закінчився омріяний, я вирушаю додому,
Тільки лишається в памяті добрая думка смілива:
Не помилився людиною і віднайшов супокійність,
Що загубилась, здавалося, на безкінечні століття;
Ще залишилися усмішки та потемніла скорбота.
Ми розійшлися, товаришко, не перетнутись тепера;
Сяєво сонця сховалося за небокраєм далеким –
Місяця промені яснії нам показали дороги.
Ах! Розставання жахіттями душу зїдає миттєво,
Серце лишилось засмученим, тіло усе посиніло.
Знову рятуюся радістю, котру дарує ізгадка
Про одлетілую дівчину, мирну пташину небесну.
Я понесу усамітнено зустрічей давніх солодкість,
Зовсім забувши злостивости темну отруту нікчемну,
У далечінь життєпростору, наче якуюсь ікону.
