***
Хвилястий океан виводить гами,
і музика вітрів летить у далину,
я відміряю кроки островами -
на крилах світлих почуттів до Вас лечу.
***
Святою ніччю нас покриє неба простір,
щоб ми тривали довго на землі.
У мірках вічності ми - тимчасові гості -
стрічаємось, як в морі кораблі.
***
Вода під каменем шукає спокою -
натомість, закипає в шумовинні,
умить відбита скелею високою,
у води повертається глибинні.
***
Розбита хвиля прибережна
шипить змією між камінням -
загралася, необережна, -
у розпачі прийшло прозріння.
***
Матеріальний світ - мілкий для нас,
тим паче вимір третій - вище ми.
Злітаємо у парі на Парнас -
хвилясті нас підштовхують грудьми.
***
Хвилюйся море в океанській ложі,
наповнюй драйвом дальні береги,
стрічають ранки теплі дні погожі,
обом серця врятують від нудьги.
*Моя світлина.
Ваші мініатюри пронизали холодним вітром, всипали мокрою сіллю обличчя, оглушили шумом прибою,
а потім ще й потягнули за собою у третій вимір
Lana P. відповів на коментар Родвін, 21.06.2022 - 21:38
дякую саме такі відчуття я старалася переда, з ціллю у Вищі виміри потягнути читачів, шкода, що у Вас не вийшло, мабуть, Вам ближчий матеріальний світ...