Можемо забути вечір,
Спланувати власну втечу
Вед себе самих у прірву давніх мрій.
Пройде час та спогад щастя
Все ж забути нам не вдасться,
Бо ще рідний подих твій і подих мій.
У рутині повсякдення
Відіграємо ми сцени
Ніби зовсім безтурботного життя.
Та щоразу давній спогад
Нагадає ту пригоду,
Що обом нам дарувала почуття.
Кожен день нам щось втрачає,
Кожна мить в душі вбиває
Те бажання, що приховане в душі.
І ніхто уже не знає
Чи сказати: «Я кохаю!»,
Перетнувши всі гордині рубежі…
Плине час, якого мало,
Я кохав і ти кохала
І ніхто не знає чи пройде це все?
Але знай в моєму серці
Будуть завжди звуки терцій
Іще нами непроспіваних пісень.
