Заплакала Україна гіркими сльозами...
Ворог лютий її душить гострими кігтями...
Двоголовий змій нещадно палить міста й села,
Людей губить безпощадно, топче її зела...
Повів орків за собою військо недолуге,
Що гвалтує й убиває, мирний люд мордує...
Нищить цвіт наш український, впивається кров'ю
Й нарікає те безчинство "братньою любов'ю"...
Затужила Україна...Рани кровоточать,
Болять дико...А найбільше - на тілі діточім...
Розгнівалась гнівом лютим!..Зав'язала берці
І зійшлася з лихим змієм у смертельнім герці...
Напружила усі сили у нерівнім бою,
Світ тим самим заступила від змія собою...
Б'ється мужньо Україна та кров'ю стікає-
Щонайкращих дітей своїх у битвах втрачає...
Світ те бачить,аплодує...дехто помагає,
Але в справжній допомозі чомусь зволікає...
Світе людський,розмаїтий!.. Ситий та... лякливий...
Який все-таки ти різний, в судженнях мінливий...
Споглядаєш, оцінюєш, а то й привикаєш
До ран чужих - не болить тебе, то й не відчуваєш...
Не тобі болить, світочку, не ти втратив сина...
Ані донечку маленьку - не твоя ж дитина...
Україна нині плаче...Україна в тузі...
Озовіться, брати й сестри, озовіться, друзі!
Підтримайте нашу неньку, славну Україну,
Вона зараз за всіх б'ється...за всіх, до загину...
Допоможіть подолати брехливого змія,
Поки ще є трохи часу, поки є надія...
Україна ще бореться...не втрачає віру,
Лиш...дітей своїх найкращих...й,напевне, довіру...
#ЗБлагунСупрович
