Ось тихий вечір, за вікном
Хитає листям дика вишня
А я ж бо пальцем, мов пером
Все в телефоні пишу, пишу.
І вишня кличе:" Покидай,
Троянди пахощі дарують
Навколо рай, вечірній рай
І ми з тобою помандруєм"
Та де там! рай ось тут: слова ,
Слова самі лягають в строфи!
І легко так, немовби В
Знов повернулась в надцять років.
І все навколо в перший раз,
І все незвідане, незнане.
Щемить у грудях раз у раз,
Ще мить і зникне все, розтане.
Ну ось, розвіялось, пройшло
І тисне жаль, що не вернути.
І вже шкодую, що було б
У вічність з вишнею майнути
