Грозою відгриміло літо,
Відбулось спалахом пожеж,
Сльозою терпкою омито
І смутком встелене без меж...
На полі бою розчахнене,
Розтерзане свинцем гармат,
Розстріляне, вогнем палене,
Нещадним вибухом гранат...
Поранене...і потом вмите,
Підірване посеред мін...
Розпороте, снарядом збите,
Загублене серед руїн...
І рване, топтане, розтяте,
Прошите кулями стократ...
Замучене і ...розіп'яте
У долі тисячі солдат...
Скривавлене і спрагле...спите
Усіх гіркот і полинів...
І щедро кровію полите
Найкращих доньок і синів...
Зажурене, сумне, тужливе,
В тривозі і витті сирен...
Болюче...Проте - надважливе,
На тлі нескорених знамен.
Важке, нестримне...особливе!
Відважне літо перейшло,
П'янке надіями, сміливе-
Не раз й не два карало зло.
Не похитнулось,не змирилось,
Не впало долу ворогів-
Вкраїнське літо - не скорилось
Руками доблесних синів.
Не загубило гідність й волю,
Ані снаги до боротьби,
і вижило!..на полі бою
вже осінь...
Й ти - не підведи.
Додаю в обране
