|
Я обличчя війни! Я безкарне її потойбіччя.
Непокаране зло загорнулось у середньовіччя,
та безжально шматує мене, геть жене,
з мого світу дитинства,
безневинне дитя, і цнотливе життя,
перетворює землю мою, на хорор кіно,
де показують, кожного дня серіал про
масове вбивство...
Я обличчя війни
з посивілим на скронях волоссям...
Пригорни мене світ, обійми,
Я твій відчай, твоє відголосся.
Я обличчя твоє!
Чуєш ненько моя Україна.
Дорікаю тобі, вік у вік,
за байдужість, людина.
Та хіба ти людина, яка втратила міру
та чуйність, та яка не любила,
й заклякла в мармурову байдужість?!
Я обличчя жаху, якій в просторі
замість пташиння, на моєму даху,
наче круки, як чорне насіння,
що посіяли ви у спустошені
й сухі оченята, на обличчі війни,
зосередився гнів дикуватий.
Не пробачу тобі, не забуду спустошену прірву,
ту яку я з душі, неодмінно, та будь за що вирву,
і клянусь, що помщусь,
смикну з коренем світобудову ту, що ти породив;
вкрай брехливу, цинічну потвору.
Не пробачу ніколи; за зруйновані школи,
за окрадене вами дитинство моє,
за сплюндровані в церквах ікони,
усіх наших святинь,
закатованих бранців,
за Гостомель, за Бучу, Ірпінь,
за мільйони вигнанців,
за обличчя моє сиротинське,
за потерті у кров рученята,
та за сльози німі, що застигли
в моїх оченятах...
Я обличчя війни, плоть від плоті,
немов крові краплина.
Твої справжні сини підростають.
Живи Україно!
ID:
966370
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 22.11.2022 20:03:59
© дата внесення змiн: 22.11.2022 20:49:30
автор: CONSTANTINOPOLIS
Вкажіть причину вашої скарги
|
Гірко...боляче...
