у тумані
зникають дерева, як привиди,
ланцюгами незримими
приковані до землі,
останнє тепло вологими хвилями
відділяється од ріллі,
наче душі воскреслі
тріпочуть крильми
білими
і вгору здіймаються
з пересяклих дощами полів
густо парують поорані ниви,
стелить холодні сиві гриви
останнє тепло вологе...
бавиться
в об"єктивну реальність дорога,
каже: бачиш, світ довколишній є,
але тільки "зараз і тут" існує -
і позаду, і спереду,
як і з кожного боку,
усього лиш на декілька кроків,
бачиш, що світ, наче кокон,
доокруж тебе є
лиш наскільки обмежене око
твоє
сягає,
а далі - безмежна тиша, порожня імла,
таємниця велика бі-ла...
біла імла, безмежна тиша...
прозирає
проз таємницю душа,
радіє,
наче рідну домівку упізнає -
"...у отця небесного
чертогів багато..." -
свою домівку упізнає,
рідну батьківську хату -
нарешті вдома...
загоїти рани, спочити
і далі йти: розвиватись-рости -
творити
прекрасні нові світи
співтвори-Ти
вічна душа
серед туману сама -
вдо-ма
25.11.2022
дякую, пані Анно що ж до слова "пересяклі", то можна ще "просякнуті, просякнути" і т.д." - думаю, це слово є в Академічному тлумачному... рада Вам завжди, пані Анно
та ні, "просякнуті" - то звичайне слово, часто вживане, а от "пересяклі", "пересякнути" - мені вперше трапилося навіть "просяклий" - то теж відоме слово; а тут корінь той же, але інший префікс - і вже відтінок значення відповідний.
)
