Наснилось мені побачення,
Серед парку під шум падолисту,
Усе інше не мало і значення,
Крім обіймів його мов намистом.
Його образ здавався вже баченим,
Може серце писало ті риси,
Всі вагання були миттю втрачені,
Бо герой був зі сну не нарцисом.
Вільний погляд і сильний характер,
Аромат має назву свобода,
Я тонула ,я падала в кратер,
Тай душа все п'яніла від вроди.
Слово з словом складало романи,
Так багато здається є спільного,
Мозок завжди боявся омани,
Але серцю хотілося ніжності.
Перший погляд багато сказав нам,
Там у ньому вміщається Всесвіт,
Я ніколи не заздрила драмам,
Та побачення це мало сенс тут.
Простота і водночас величність,
І звук серця породжує щастя,
Намальоване знов на обличчі,
Від руки ,що тримає зап'ястя .
Тут здається з'явилось щось більше,
Може перші краплини кохання,
Та будильник підняв мене звідти,
Лише ніч то була до світання.
Невідомість ,така дивна думка,
І солодкий зі сну линув спогад,
Я взяла свою чорну сумку,
Йшла дорогою ніби від Бога.
Неуважно дивилась довкола,
Але тут став виднітись в сторонці,
Мій герой, що в-ві сні був знайомим,
Тільки тут ми іще незнайомці.
