Роду незламного мова, як пісня,
Бо стоголоса вона і одвічна.
Вона безцінна, як поле пшеничне,
Як синє небо безкрає й величне.
Мова - броня, наша міць, наша сила,
Мова барвиста і солов'їна.
Мова летить на крилі журавлинім,
Мова у спадок кожній дитині.
Мова - наш подих, міць і єднання,
Щирість у слові, любові зізнання,
Мова живе в нас у кожному серці,
Мова у сонці, дощі і веселці.
Мовою рідною вітер співає,
Мова від Бога, і кожен це знає,
Мовою рідною - пісня для сина,
Мова для нас найдорожча перлина.
Мова - це пісня моєї країни,
Це оберіг, колискова дитини,
І рідна мова звучить в кожній хаті,
Бо нею всі ми духовно багаті.
Мову свою пронесли крізь століття,
Ніжна вона, як калини суцвіття,
Як намистини червоно-барвиста,
Сонцем зігріта і промениста.
Автор Зоя Журавка
