Іду я крок за кроком
Стежкою життя
З наступним кожним роком.
Йду у майбуття,
Щоб ззаду залишити
Й радощі, й жалі,
Що честь я пережити
Мав на цій землі;
Бо те, що вже минуло,
Вже не поверну.
Воно навік заснуло
Все. Його я сну
Порушити не зможу,
Як би не хотів,
Не зможу огорожу
Тих років і днів
Я знову відчинити,
Наче двері в дім.
Таке лиш уявити
Можна, та й по всім.
Мене нові пригоди
Ждуть у майбутті.
Хай навіть перешкоди
Я в своїм житті,
Можливо, буду мати.
Це не настрашить.
Я буду їх долати
Повністю всі вмить,
Я буду їх долати
Без краплі співчуття,
Аби лиш міг я мати
Прекраснеє життя.
Євген Ковальчук, 19. 02. 2020