Сьогодні, завтра, а може й через ро́ки,
Стражденне небо ви́плаче всі сльози;
Та скільки ще нам немаленьких кроків
Треба зробити щоб вернути спокій?
Зараз в нас АТО на сході, хоча уже давно війна,
Де гинуть за свободу й волю хлопці;
І виправдань нікому вже нема,
І ми в країні власній наче гості.
Чомусь ми боремося за знамена правди,
Позаочі, ковтаючи усі слова,
Невже ви хочете щоб це тривало завжди?
А влада поки нехтує людські права.
І доки в нас в країні безлад,
То скільки б на війну не йшло,
Стрічатимемо ми криваві весни
І єхидно посміхатиметься зло.
2015
