О мить! І я в тобі колись розтану,
Та розіллюся сотнею струмків.
Вертаються травою води талі,
Просочуються в бруньки боязкі.
Ти вічна, мите! В плині трансформацій,
В постійному згасанні- то не тлін!
Так хочеться віддатися сповна цій
Весні початку нових перемін.
Заквітло. Мить, й пелЮстки сіє гілка,
Де перший лист ховає зав'язь. Мить-
І літо розлилося по узгірку,
Достиглою ожиною пахтить.
Метелик, що пірнув у мить надії
Чи налітався, а уже висить
Десятком лялечок, де сонце гріє
Нове імаго дивної краси.
А мить за миттю відквітує літо
У райдугах і травах степових,
Та на підмостки золотава вийде,
Продефілює пишно, й не зловить...
Мить задощить, і миттю захолодить,
Метелик- гусінь вклякне у корчі,
Чекатиме, допоки талі води
Відродяться, життя роздаючи.
Читаючи Ваш вірш, одразу уявив собі оцю тонку грань між весною та літом. Пригадалися запахи квітів та неймовірно прозоре повітря. Дякую, Лесю, прочитав із задоволенням!
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
У всіх є Божа Любов.
І в початку, він є природа ця, і в завершенні -
в духовній природі (Христа, Архиєпископа нашого за завісою).
Якщо почали, потрібно і завершувати.
Поворот на 180 градусів - і хід в Преображенні!
Отже, дякую!
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Як ніколи, саме зараз розумієш, що треба цінити кожну мить життя, бо вона може стати і останньою. Та ще не вечір… І відродження всього нового для кожного з нас неодмінно ще буде попереду з перемогою самого життя. З повагою і теплом.
Lesya Lesya відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
! 
І мить за миттю, і ми ростворимося в ній....Згадає друг,згадає й лиходій..Але ж залишимо щось на землі святій! 
