Яка ж бо гарна!
Яскрава. Блискі́тлива.
Так ніжно й тендітно вона
Виглядає на відстані.
Манить відчути на дотик…
А уява малює зі спогадів
Найкращий момент, коли котик
Під пальцями муркотів,
Гладенькою шерсткою ластився.
Спав і бачив солодких снів.
Вітром би назвався я
І полетів.
Якби ж умів!
Змінити б хотів
Її справжній покров
До основ
Розібрати тверду броню
Що боронить кров
Від вогню!
За гладенькою зовні красою
Тверда міць оборонних споруд.
До ударів чека звідусюди,
І постійно шукає де Брут.
Її шкіра стійка до погоди,
Відбиває промені злі
Чужих поглядів заздрісних й мови,
Що вона не така як усі.
Захистити від всякої шкоди
У обіймах і вдень і вночі
Так і просить моя природа
І у відчаї пише вірші.
(Фото автора Лана Краска :)
