Чотири роки тому
Багато чи мало?
Я відчую втому
І так все сталось
Дивилась в вікно
І кілометри долала
Так усе дано
І я ще не знала,
Що за рік все переоціню
А за два відпущу
За три ушляхетню,
За чотири - в пригорщу
Сили зберу по вінця
Бо останній як перший,
А другий - то з кінця
В третій, не вмерши,
Дам розуміння,
Що кульмінаційні два.
Якби терпіння
Розгледіти ті життя,
То б менше помилок
І більше справ цікавих,
Минаючи сумних думок,
Частіше б раділи жваво.
Чотири роки тому
Той день мов на долоні
Я не відчую втому
Погляд у вікно і по скроні
Біжать його слова мимоволі
Мене одну усі чекають
Я згадую усе в деталях поволі
Мої думки ген-ген блукають
Але найбільше чекав мене він
Ще досі там стоїть терпляче
Ми всі хотіли якихось змін
Чи знав що опісля я таки заплачу
Від слів, що за дев'ять місяців
Були озвучені наче пророчі
Зворушують до цих моїх днів.
Той жест, манери, тії очі.