Так би видерти руль із судна
І довіритись лиш вітрилам
Щоб без сумніву в своїй ролі
І без докору, що" не треба.."
Так би видихнути серцевину
Полюбити шторми і зливи
І промокти до самої крихти
Й засинати під пісні дельфінів.
І розпутати моток думок -
мотлох випустити геть за обрій
Не розплановувати скрізь майбутнє
А обійми ділити з "сьогодні"
І у повню у віддзеркаллі
Аж до місяця доторкнутись
І у відблиску зірок в океані
З Андромедою зіштовхнутись
І прокинутись від шуму прибою..
І на пристані зупинитись..
Й голос тиші закарбувати у скронях... :
"А ти краще в небо дивись "
------------
І молись.
P.S. В подяку Тому, хто веде
