У супокої серця знов шукаю диво
Й знаходжу щось незвідане у світі,
Таке непередбачливе й мінливе
Між завершальними часами літа...
І радості були, і хвилювання,
В твоїх долонях пахощі квіткові,
Сунично-липові, – і розставання,
Й тепло, що пахне спогадом медовим.
Коли весь світ мовчить, мені здається:
Тоді говорять мрії голосніше,
В душі так затишно і радість в’ється
Лише від спогадів про тепле літо.
Дарма, що швидко літа дні минають,
У плині часу особливі ноти:
Це – незабутність митей, що спливають,
Непередбачливість тих, що приходять.
Тримаю крихту літа у долонях,
А у душі своїй шукаю диво,
Думок читаю багатоголосся
І спогадів про літні дні щасливі.
Я впевнена, що вміє світ чекати,
І я навчусь усмішки теплі, добрі
У відповідь привітно дарувати,
Як розсипало літо квітам колір…
27.05.2016
