До мови з розумом Святослав Караванський
НАГОЛОС - ТВОРЕЦЬ МОВ*
Про те, що наголос є одним з чинників творення мов є багато свідчень. Але цьому чиннику стає на перешкоді – хто б ви думали? Поезія. Поетична мова від віків практикує зміну наголосів у словах задля ритміки та рими. Ця практика має плюси й мінуси. Плюс – це досягнення поетичного ефекту, а мінус – це порушення наголосової системи мови. Тому, міняючи наголос, автор або й редактор має ставити на переголошеному слові знак наголосу там, де автор дане слово наголосив. Коли усталений наголос слова друзі на у, то у слові, вжитому з наголосом на і: друзі, треба це позначити. Практика УССР цього не дотримувалась, що було на ділі культивовано, бо зміна наголосу в поезії викликала потім зміну наголосу і в живій мові. В УССР ставили знак наголосу на слові нести (Л. Костенко), бо цей наголос розходився з російським, але коли слово вжито з неправильним наголосом, що збігався з общепонятним, тоді знаку наголосу не ставлено.